Архив газеты

Архив 2019
Архив 2020
 
подписка онлайн
Курсы сварщиков- аргонщиков Киев
Работа-2
 

Інноваційний навчальний заклад ХХІ століття - університет інформаційного суспільства

Print E-mail

Наближення України до Європи супроводжується активними дискусіями про необхідність реформування українських економічної та політичної систем із метою інтеграції українців до європейської системи цінностей і норм. Однак багато дослідників і експертів наголошують на тому, що ці цінності і норми не виникли на порожньому місці, а сформувалися внаслідок потужних соціокультурних процесів, основним з яких була і залишається якісна освіта якомога більшої кількості громадян.

У європейських країнах саме освіта, а не політична воля державних діячів чи інтереси крупних економічних гравців є основним чинником розвитку науково-технічного прогресу, економічного та соціального зростання. Європа, що за свою історію пережила безліч соціальних потрясінь, сьогодні артикулює просту тезу: революції, що змінюють свідомість великих спільнот, відбуваються не на барикадах, а в університетських аудиторіях і дискусійних клубах. Війни виграють не силою зброї, а силою інтелекту.

Парадоксально, але саме на цьому етапі історичного розвитку в українців є блискуча можливість здійснити швидку трансформацію суспільства за допомогою освітніх і розвиваючих практик, спираючись на актуальний європейський і в більш широкому розумінні - світовий досвід, наріжним каменем якого є концепція навчання протягом життя.

Концепція навчання впродовж життя (Lifelong Learning) сформувалася як відповідь на виклики, що виникли внаслідок переходу людства від індустріальної фази розвитку до надіндустріального інформаційного суспільства. Основними проблемами цього переходу стали: застарівання актуальних знань людини внаслідок швидкої зміни технологій протягом життя одного покоління, щоденна робота з великими масивами інформації, зниження значення індивідуалізму в професійній діяльності та необхідність свідомого переходу до колективних форм співпраці.

Філософією підходу є постійне отримання нових знань і навичок, що триває впродовж усього життя людини. Таке навчання може здійснюватися як за допомогою формальних методів: отримання універсальної освіти, проходження курсів, тренінгів, програм підвищення кваліфікації, персонального навчання у наставника, так і за допомогою отримання безпосереднього досвіду за рахунок щоденних практик.

Дуже швидко стало зрозумілим, що ефективність "дорослої освіти" в майбутньому залежатиме від того, наскільки людина підготовлена до подібного підходу з ранніх років життя. Тому в 2007 році Європейська Комісія об'єднала різні освітні й навчальні ініціативи в єдину Програму навчання протягом життя (Lifelong Learning Programme).
У цей же час на базі європейських університетів почали створювати інноваційні навчальні заклади, які охоплюють усі стадії безперервного навчання, що базуються на вікових особливостях слухачів. Такі університети у своїх стінах об'єднують три групи слухачів.

Перша група - діти і молодь від 5 до 24 років, які навчаються в спеціалізованих навчальних закладах від початкової школи до вишу. Паралельно відбувається неформальне навчання - додаткові заняття, спілкування з великою кількістю людей, участь у громадських рухах, входження до певного культурного середовища, що гарантує гармонійний особистісний розвиток.

Друга група - дорослі від 25 до 60 років, які проходять на базі навчального закладу курсову підготовку, тренінги, займаються науковою роботою, беруть участь у предметній комунікації, вирішують задачі особистого і професійного життя.

Третя група - дорослі від 60 років, які навчаються на базі Університетів третього віку. Цей компонент навчання призначений для екологічного переходу людей "срібного віку" до постпрофесійного життя, без втрати соціальної активності і затребуваності.

Очевидно, що в поточних умовах організація таких навчальних закладів у нашій країні здатна вирішити цілий комплекс проблем: браку дошкільних закладів, якості шкільної освіти, завантаженості вишів, безробіття, проблем підприємців і роботодавців, оптимальної соціалізації людей пенсійного віку. Особливо суттєвим цей підхід може стати для українських ВНЗ, які вже сьогодні потерпають через демографічні зміни у суспільстві, освітню і бізнес-еміграцію, розвиток дистанційних форм навчання, конкуренцію з боку західних університетів, що вже зараз територіально присутні в Україні, падіння кількості платоспроможних клієнтів через економічну кризу.

Діяльність у форматі інноваційного навчального закладу значно розширює цільову групу потенційних клієнтів, зацікавлених в отриманні освітніх послуг. Слухач такого університету навчається в стінах alma mater із дошкільного і до "срібного віку", отримуючи ті освітні послуги, яких потребує по мірі особистісного і професійного розвитку. Чи варто говорити, що на Заході інноваційні навчальні заклади вже стали надзвичайно популярними і прибутковими?

Окрім цього, створення цілісної освітньої системи в стінах одного університету значно полегшує процес реформування освітніх підходів загалом. Адже якщо у студента виникають проблеми в навчанні внаслідок недостатньо якісного рівня підготовки в школі, програма включеної в систему школи може бути змінена будь-якої миті, на відміну від поточної ситуації в українському освітньому середовищі. Проблеми, з якими приходять дорослі до тренінгових центрів, залучених до структури університету, дає привід змінювати програми професійної підготовки студентів. Постійна оптимізація системи через кілька ітерацій здатна вирішити більшість проблем, що стоять перед українськими вишами. Що, у свою чергу, дасть можливість керівникам і викладачам інноваційних навчальних закладів почуватися значно впевненіше в реаліях швидкого інформаційного світу.

Автор: Ольга Поліщук, "ПедПреса"




Читать еще в: