Знов таки хочу наголосити про різність підходів батьків щодо проблеми обдарованості їхніх дітей. Одні, почувши, що дитина має неабиякі здібності чи обдарована, важко зітхають «Краще б вона була такою, як усі...», сприймаючи цей факт як тягар, який неодмінно ускладнить життя як дитини, так і насамперед батьків, бо, безумовно, обдарована дитина потребує ретельної уваги і додаткового клопоту. Або через розповсюджений стереотип, що така дитина неодмінно стати вигнанцем серед однолітків. Інші, навпаки, будь-що намагатимуться втілити якісь свої нездійсненні мрії чи задовольнити власні амбіції,  жорстоко експлуатуючи дитяче обдарування. Коли дитина має значні успіхи у спорті, то вона неодмінно має стати чемпіоном, у музиці-батьки чекають від неї світової слави. Як часто приходиться стикатися з таким прагненням батьків. Так чи інакше, але ставлення батьків до дитячої обдарованості повинно знаходитися посередині між ігноруванням та експлуатацією і викликати готовність вирішувати проблеми і допомагати дитині, а не клопотатися, хвилюватися, жаліючи насамперед себе.

  Проблеми, які можуть виникнути в обдарованої дитини
  Перш за все обдарована дитина надзвичайно чутлива і завдяки цьому, вразлива. Так як вона дуже швидко всмоктує все, що відбувається навколо, так само вона сприймає  все, що відбувається навколо неї чи стосовно неї. Будь-яке найменше охолодження стосунків з однолітками, недостатня увага з боку вчителів чи батьків сприймається як звинувачення у чомусь або, навіть, як відторгнення. Будь-який незначний подразник з боку інших може сприйматися надзвичайно бурхливо, зі сльозами, бажанням усамітнитися, де б ніхто не заважав переживати почуття власної провини. Такі діти надзвичайне гостро переживають і прояви соціальної несправедливості в суспільстві. У таких випадках не слід промовляти «Нічого не вдієш», «Такий складний час» та інше... Краще допомогти прийняти участь у громадському житті, щоб не знищити бажання щось робити у майбутньому взагалі.
  Також ці діти можуть дуже гостро реагувати на інших, хто не поділяє чи не розуміє їхніх прагнень і домагань, чи на тих, чий темп роботи значно відрізняється від темпу обдарованої дитини. Обдаровану дитину необхідно навчити сприймати людей такими, якими вони є, і найкраще це робити за принципом «Інший - не значить поганий». Для цього обов’язково відзначайте значимість кожної людської особистості і підкреслюйте позитивні риси і досягнення інших. Іноді обдаровані діти, що виростають у сім’ях із певним «ореолом» своєї виключності, коли коло їхнього спілкування у дорослому житті значно ширшає і виявляється, що існують й інші, не менш здібні, розвинені і талановиті люди, просто «ламаються». У них буквально опускаються руки і, виявляється, вони зовсім неспроможні до конкуренції. Намагайтеся виховати терпляче і разом з тим стійке ставлення до стресів, що виникають від  оточуючих, щоб вона у майбутньому не втратила прагнення до перемог і вирішення проблем через те, що може потрапити до несприятливого оточення, де пануватимуть заздрість, нерозуміння чи байдужість.
  Прагнення обдарованої дитини до досконалості також повинно мати свою межу. Воно не має бути виснажливим, і цілі, які ставляться, повинні бути досяжними обов’язково. Обдаровані діти дуже критично ставляться до власних досягнень, вони часто лишаються незадоволеними власними здобутками і на цьому підґрунті можуть з’явитися відчуття власної неадекватності чи низька самооцінка. Здатність захоплюватися улюбленою справою «до кінця», зосередженість і наполегливість у досягненні поставленої мети також мають бути дозованими, інакше, а ми, дорослі це знаємо, мета може перетворитися на недосяжну досконалість.  

  Дитина і школа
  Оскільки, обдарована дитина постійно реагує на різні подразники, в неї часто виникає неприязнь до школи. Часто це посилюється й тому, що шкільна програма для неї є нецікавою. Як результат - виникнення проявів гіперактивності, порушення поведінки, прагнення заволодіти цілком увагою вчителя чи інших дорослих. Це ускладнює як стосунки із однолітками, яких дратує прагнення уваги, так і стосунки із учителем чи іншими дорослими, які ставляться до такої поведінки як до невихованості чи нетерплячості. Краще, якщо дорослі знайдуть ті форми і методи для такої дитини, щоб вона не нудьгувала, а весь час була зайнята посильними і цікавими для неї справами.
  Безумовним є і те, що в обдарованої дитини потрібно розвивати різноманітні інтереси, а не лише ті, де вона обов’язково досягає успіху. Дитина повинна навчитися отримувати задоволення від самого процесу пізнання чи праці, незалежно від того, буде вона першою у певному виді діяльності, досягне вершини чи ні.

  Поради  від психолога Д. Гауена
  Я зараз хочу навести низку порад психолога Д. Гауена, дотримання яких є обов’язковим для батьків, що турбуються про розумове здоров’я і щастя своїх дітей.
1. Підтримуйте прагнення і здібності дитини до творчості і проявляйте розуміння до перших невдач. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини. Не слід промовляти фрази на зразок «Це непогано, але можна і вдосконалити, якщо...». Як би не старалася в цьому випадку дитина, результат все одно буде недостатньо високим. Зараз їй потрібні підтримка і схвалення.
2. Створіть безпечну психологічну атмосферу дитині в її пошуках, будьте відкритими до спілкування, якщо ваша дитина раптом буде налякана власними відкриттями.
3. Обов’язково показуйте дитині, що ви їй довіряєте: залишайте наодинці і, якщо вона того бажає, дозволяйте займатися власними справами, які вона обирає. Надлишок опіки і постійне втручання зашкоджують розвитку творчості.
4. Будьте терплячими до дивних ідей, нескінченних запитань, прагнень щось створити самостійно чи дізнатися. Поважайте допитливість вашої дитини, намагайтеся відповісти на будь-які запитання, якими б дивними чи невчасними вони вам на здавалися. Уникайте відмовок на кшалт «Тобі ще рано це знати» або «В школі тобі все розкажуть...».
5. Допомагайте дитині у задоволенні найголовніших людських потреб: почуття безпеки, любові, поваги до себе і оточуючих. Пам’ятайте, людина, енергія якої обмежена основними потребами, менше здатна досягти висот самовираження.
6. Допомагайте дитині збудувати власну систему цінностей, не обов’язково засновану на власних поглядах, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд із іншими ідеями і людьми, що їх створюють. Саме за таких умов вона може розраховувати на те, що буде також оцінена іншими.
7. Допомагайте дитині долати розчарування та сумніви, особливо у випадках, коли її творчий пошук не розуміють ровесники. Нехай вона збереже свій творчий імпульс, знаходячи похвалу в собі самій, і менше переживає про своє визнання оточуючими. Воно, нехай і не скоро, але прийде. Приклади із життя видатних людей допоможуть такій дитині легше сприймати колізії життя.
8. Поясніть, що на багато її запитань не можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час, а з її боку - терпіння. Дитина повинна навчитися жити в інтелектуальному напруженні.
9. Допомагайте цінити дитині в собі творчу особистість. Однак поведінка її не повинна виходити за рамки пристойного, гостра й дотепна критика на знайомого чи його роботу може виявитися і дотепною, але жорстокою, образливою.
10. Пам’ятайте, чим ширше ми відкриваємо двері для конструктивної творчості, тим щільніше закриваються клапани деструктивної поведінки. Дитина, яка позбавлена позитивного творчого виходу, може спрямувати свою творчу енергію в небажаний напрямок.
  Будьте поруч із вашою дитиною не лише фізично, а насамперед духовно. Щоб вона відчувала і схвалення, і підтримку, і ваше бажання їй допомогти розібратися і втілити те, чого вона прагне. Але не забувайте, що кожна дитина - це окрема особистість зі своїм унікальним набором сильних і слабких сторін, талантів і здібностей, яка зовсім не повинна виправдовувати ваші очікування. Дійсно, кожна дитина має певні здібності, таланти чи обдарованість. І тільки від дорослих залежить, зможе вона розкрити і застосувати їх у житті чи залишиться невиразною, невисловленою і самою для себе невідомою.

---