Європейський університет
 
 
 

В поисках работы

 
 
 
подписка онлайн
Работа-2

Як допомогти дитині у виконанні домашніх завдань?

Печать E-mail
Статьи - Подготовка к школе

№ 09 (792) 04-10 березня 2013 року

  
  Ми продовжуємо публікацію рекомендацій та опис найбільш типових причин труднощів, що виникають при виконанні домашніх завдань. Можливо, вони Вам допоможуть в розумінні та корекції ситуації, що склалася.
 ПСИХОЛОГІЧНІ ПРИЧИНИ
  Несформованість навчального мотиву/переважання ігрового мотиву над навчальним. Провідна роль ігрового мотиву - психологічна норма для дошкільника. Навчальний мотив (бажання вчитися) має бути сформований до вступу в школу, поєднуватися з ігровим протягом перших місяців навчання, але поступово стати переважаючим. У силу ряду факторів (серед яких, з одного боку, надмірно ранній початок навчання дошкільнят, а з іншого боку, виховна стратегія батьків, спрямована на огорожу дітей від доречного соціального досвіду і прилучення до виконання посильних робіт по будинку та ін.).  Навчальний мотив у багатьох сучасних молодших школярів є дуже слабким. Простіше кажучи, дитина добре себе почуває, коли грає, прагне до гри, але не відчуває інтересу до оволодіння знаннями, виконання завдань вчителя, навчання її не захоплює, в силу чого дитина практично не здатна докладати самостійні зусилля у навчальній діяльності. Це дуже поширена проблема.
  Загальна рекомендація в таких випадках полягає в тому, щоб займатися з дитиною переважно в ігровій формі і поступово, по мірі того, як її стане захоплювати сам процес навчання, знижувати ігровий компонент. Абсолютно протипоказано встановлювати жорсткий контроль над шкільним життям дитини і добиватися таким чином виконання домашніх завдань. Оцінки при невсипущому контролі батьків будуть, безсумнівно, кращі. Однак самостійний навчальний мотив не сформується. Таким чином сім'я, швидше за все, опиниться в пастці: або намагатися контролювати дитину до закінчення освіти, в т.ч. вищої (що відносно легко в молодших класах школи, але стає набагато складніше починаючи з молодшого підліткового віку, супроводжується скандалами, різким погіршенням відносин, та й просто стає непосильною), або в якийсь момент перестати контролювати підлітка з як і раніше несформованим навчальним мотивом (що обертається вельми неприємними соціальними наслідками). Як би це не здавалося нелегко, але спрямувати зусилля на формування навчального мотиву найкраще в молодшій школі.
  Досвід неуспіху і вироблення негативізму по відношенню до школи/уроків. Якщо дитина, особливо амбітна, мала період, коли у неї постійно щось не виходило, вона відчувала з цього приводу ряд дуже неприємних відчуттів (навіть якщо з боку цього не було видно). У такому випадку дитині властиво починати уникати тієї діяльності, яка їй приносить негативні переживання. Це поширена реакція на невдачі та пов'язані з ними переживання - відмовлятися від тієї діяльності, в якій людина неуспішна.
  Особливо важкі ситуації, коли дитина не просто не справлялася з навчанням, але і піддавалася критиці, образам, приниженням за неуспіх з боку дорослих. Треба розуміти, що критика і образи - не завжди щось кричуще. У серцях зронена фраза: "Ну, що ж ти за нетямущий-то такий!" або "Як же можна таку просту річ не розуміти?" Може глибоко врізатися в пам'ять дитини і сильно її поранити. Іронія над незграбністю або повільним темпом діяльності дитини також є дуже несприятливою, ображає дітей.
  Корекція негативізму вимагає від батьків терпіння і тактики. Потрібно хвалити дитину за успіхи, навіть мінімальні. Реагувати на невдачі слід спокійно, стримано, доброзичливо. Потрібно підбадьорювати дитину: "Зараз вийшло дійсно не дуже добре, але ти ще постараєшся, я тобі допоможу. І поступово все вийде".
  Обов'язково повинна бути сфера життя батьків та дитини, не пов'язана з уроками, - ігри, прогулянки, читання, спільні приємні заняття. Не бійтеся надати таким чином "антипедагогічний вплив" і як би підтвердити дитині, що можна погано вчитися і отримувати приємне дозвілля. Дитині потрібна підтримка і розуміння того, що батьки люблять його в будь-якому випадку. Це додасть їй сил справлятися з труднощами в навчанні.
  Існує специфічна для підлітків ситуація, що ускладнює навчальну діяльність - особлива групова динаміка (система відносин у класі або значимою групою однолітків), при якій діти, які добре навчаються, стають непопулярними. Отже, або вони піддаються пресингу - висміюванню, дрібним нападкам, бойкотам, або починають гірше вчитися, щоб підвищити свій статус.
  Якщо така ситуація виявлена, на це обов'язково потрібно звернути увагу класного керівника. В екстрених випадках, коли не вдається налагодити відносини і організувати нормальне навчальне середовище (а часто йдеться вже не про психологічний комфорт, а про фізичну безпеку підлітка), рекомендується перевести учня в іншу школу. Крім того, підлітку в такій ситуації потрібна психологічна підтримка.
  Розбіжність знань (чому вчить педагог) і способу застосування цих знань. Мова йде про те, що в школі часто пояснюють правила, але не навчають способам їх застосування. У деяких дітей спонтанно складається правильний спосіб, а у деяких - ні. Наприклад, дитина може знати і вміти відповісти, що "не з дієсловом пишеться окремо", але не розуміти, що потрібно зробити - по кроках - щоб це правило застосувати. Ця проблема є дуже у багатьох дітей і з нею, при певному терпінні, можна впоратися в домашніх умовах. Потрібно з'ясувати, що саме у дитини не виходить, на чому конкретно відбувається збій, що неправильного в способі застосування того чи іншого правила.
  Якщо дитина раз за разом вчиняє схожі помилки, і пояснення їй не допомагають, рекомендується діяти за наступним алгоритмом:
  1. Задати питання "Як ти це робиш? Що ти робиш, щоб...?".
  2. Записати дослівно, що відповідає дитина. Не перебивати, не коректувати раніше часу.
  3. Знайти помилку в способі (разом з дитиною, наскільки дозволяють можливості).
  4. Скорегувати помилку в способі.
  5. Новий правильний спосіб оформити у вигляді наочного матеріалу (краще, щоб дитина це зробила по максимуму сама; якщо не виходить, то потрібно, щоб вона хоча б брала участь) і розмістити на робочому місці (щоб можна було дивитися).
  6. Включити першим або останнім пунктом у новий спосіб звернення до цього наочного матеріалу.
  Якщо Ви впізнали свою ситуацію в одній з описаних, Ви можете спробувати вирішити проблему самостійно, використовуючи наші рекомендації. Однак це не завжди вдається. Якщо Ви відчуваєте, що не справляєтеся (за кілька тижнів не настає помітних змін), доцільно звернутися за допомогою до фахівця-психолога.
СІМЕЙНІ ПРИЧИНИ
  Сім'я на "дошкільній стадії". Життя сім'ї - це, з точки зору психології сімейних відносин, послідовність певних фаз, етапів. Наприклад, для подружжя молодят характерна своя система відносин і актуальні одні проблеми, з народженням дитини відносини між чоловіком і дружиною перебудовуються, актуальними і вимагають рішення стають вже інші проблеми. І так далі. Дошкільне дитинство - це час набагато більш спокійний для сім'ї, ніж дитинство і ранній вік. Дитина-дошкільник уже трошки віддаляється від батьків, набуває навиків самостійності, не вимагає стільки турботи про себе і щохвилинної присутності матері, але суспільство ще не пред'являє до неї практично ніяких вимог.
  Початок шкільного навчання - це перевірка всієї родини на "соціальну адекватність", на те, наскільки родині вдалося адаптуватися самій і навчити дитину діяти у відповідності з вимогами соціального середовища. Дитина шкільного віку повинна дотримуватися режиму дня, бути дисциплінованою в класі (причому брати себе в руки самостійно, адже мами немає поруч з нею за партою), записувати домашні завдання і т.д. Іноді складається так, що фактично сім'я вступила в "шкільну" фазу (дитина пішла в перший клас), а психологічно - весь уклад життя сім'ї залишився на "дошкільної стадії". У цій ситуації закономірно виникають проблеми з дисципліною: вимоги соціального середовища до дошкільнят та молодших школярів, як ми вже сказали, сильно розрізняються, а дитина до цих вимог не готова.
  Привернення до себе уваги. Є сім'ї, в яких спілкування дитини з батьками обмежене "проблемними областями". Поки у дитини все нормально - батьки займаються своїми справами. Така ситуація далеко не обов'язково пов'язана із зневагою до дитини: батьки можуть бути дуже зайняті на роботі, потребувати заробітків і не мати можливості приділити дитині більше часу, доглядати за хворим членом сім'ї тощо. Однак дитина найчастіше неусвідомлено сприймає такий стан справ як зневагу і починає створювати (ненавмисно) проблеми. Тоді дорослі переводять свою увагу на дитину, щоб їй допомогти. Мета дитини таким чином досягнута.
  Дитина - "буфер" в конфліктних відносинах між іншими членами сім'ї. Проблеми дитини з виконанням домашніх завдань можуть бути симптомом конфліктних відносин між дорослими. Наприклад, мама і бабуся сперечаються з приводу того, хто краще стежить за дитиною і більш правильно допомагає їй. Дитина, любляча їх обох, стає неуспішною, аби бабуся не "перемогла" маму або навпаки. Така поведінка дитини, природно, не є усвідомленою і умисною. Також проблеми дитини можуть відволікати дорослих від сварок між собою - якщо дитина зовсім не в змозі займатися самостійно і виконання домашніх завдань відбувається дуже повільно, то часу і сил на сварки просто не залишається.
  Якщо при виявленні психологічних причин багато сімей можуть впоратися самотужки, використовуючи стандартні рекомендації, то підозра на те, що труднощі дитини пов'язані з більш широкими сімейними проблемами, є серйозним приводом для психологічного консультування. Такого роду проблеми дуже складно не тільки вирішити, але й точно діагностувати самостійно. Для адекватної діагностики і корекції потрібен і погляд ззовні, і ряд спеціальних знань. Гармонізація сімейних стосунків завжди корисно позначається на стані дитини. При сприятливому психологічному кліматі в сім'ї діти краще себе почувають і досягають великих успіхів.
  Замість висновку хочемо ще раз сказати, що труднощі дитини у шкільному житті не можна залишати без уваги. Багато що в її дорослому житті залежить від того, наскільки вона успішна у навчанні. Однак тактика "контролювати і примушувати" на практиці є вкрай неефективною. Загальні рекомендації допомагають багатьом сім'ям виявити і виправити деякі проблеми. Але кожна конкретна сім'я унікальна, загальні рекомендації не завжди працюють.
  При необхідності розібратися в конкретній ситуації Вашої родини, Ви можете отримати консультацію психолога.

За матеріалами
www.biblios.ru
 



Читать еще в:


 
Успех - 1