Новини ринку праці

  У Києві безробітним потрібно в середньому 81 день, щоб через центр зайнятості знайти роботу за смаком, а компанії підбирають потрібного фахівця протягом двох з половиною тижнів. Така статистика Київського міського центру зайнятості.
  "Пропозиції з працевлаштування даються людині при кожному відвідуванні центру зайнятості", - пояснили в КМЦЗ. Якщо вакансія підходяща, людині видають направлення на працевлаштування. Якщо ні, можна самостійно спробувати влаштуватися на це місце або почекати наступного шансу. В середньому пошук роботи з моменту реєстрації в службі зайнятості триває 81 день (такими є дані за січень-серпень 2012 року).
  Роботодавцю на пошук компетентного співробітника в середньому потрібно 17 днів, підрахував КМЦЗ. Більшість компаній шукають хороших фахівців в будівництві (44%), а також торговців і майстрів з ремонту техніки (16%). Є попит і на працівників у сфері охорони здоров'я (14%), транспорту та зв'язку (8%). Лише за 5% всіх вакансій припадає на держслужбу, промисловість, фінанси й освіту.

 Зарплата і ще раз зарплата

  Головним критерієм під час вибору місця роботи для українців, на відміну від європейців, є зарплата і ще раз зарплата, констатують аналітики. Згідно з даними дослідження Employer Brand Benchmarking Research, проведеного вітчизняним рекрутинговим порталом rabota.ua, 87% опитаних українців назвали рівень оплати праці пріоритетним під час працевлаштування. З помітним відривом від грошового мотиватора йдуть особистісний та професійний ріст (53%), кар'єрне просування (51%), а також офіційне працевлаштування (43%).
  Найменш важливими для співвітчизників є імідж компанії у ЗМІ (7%) і її позиція на ринку (15%).
  На відміну від співвітчизників, більшість жителів розвинених країн обирають нову роботу, перш за все виходячи з характеристик компанії. Так, за даними міжнародного дослідження Randstad Award 2012, який оцінив чинники привабливості роботодавців у 14 країнах, для жителів Австралії найбільш важливим є фінансовий добробут компанії і її корпоративна культура.
  У топ-п'ятірці факторів, суттєвих для німців, зарплата взагалі відсутня. У Німеччині перш за все звертають увагу на те, чи гарантує робота довгострокову зайнятість, збалансованість трудового та особистого життя, а також приємну атмосферу в колективі.
  Навіть небагате населення Індії відвело зарплаті лише четверте місце, назвавши більш важливою можливість кар'єрного зростання.
  Помітну різницю між національними і зарубіжними пріоритетами під час працевлаштування рекрутери пояснюють як економічною ситуацією в країні, так й іншою шкалою цінностей українців.
  "Оскільки зарплата в Україні неконкурентоздатна в порівнянні з європейським ринком, природно, більшість українців (під час пошуку роботи) намагаються в першу чергу задовольнити хоча б свої фізичні потреби", - пояснює звичку співвітчизників цікавитися спочатку зарплатою Ірина Вольницька, менеджер з розвитку бізнесу Hay Group.

 За матеріалами
www.korrespondent.net

 Українська трудова міграція

  Згідно з даними Світового банку, за кількістю емігрантів Україна займає третє місце в світі - 6,5 мільйонів.
  Це приблизно 14% від сучасного населення країни. Звісно, більша частина - це люди, які поїхали відразу після розпаду Радянського Союзу до інших екс-радянських республік, або просто не повернулися з них.
  За оцінкою голови відділу міграційних досліджень Інституту демографії Олексія Позняка, лише близько 2,2 мільйона емігрантів не відносяться до цієї категорії.
  Не всі з цих 2,2 мільйона відносяться до "заробітчан" - тобто людей, які заробляють за кордоном гроші на проживання в Україні - або, хоча б, проживання тут їхніх сімей.
  Близько 400-800 тисяч емігрували остаточно і навряд чи вже повернуться. Кількість же власне "заробітчан" оцінюється в близько 1,4-1,8 мільйона, або 7,8%-10% від працездатного населення країни.
  За даними Міжнародної організації з міграції українські "заробітчани" виступають, здебільшого в якості низько-кваліфікованої робочої сили. 54% з них працюють у будівельній сфері, 17% - у сфері домашнього нагляду, по 9% - в сільськогосподарському та торгівельному секторах, 6% - у промисловості та 5% - в інших галузях.