Старий Новий рік - 14 січня. Вітаємо!

 Унікальне свято

Старий Новий рік представляє собою рідкісний історичний феномен, так би мовити додаткове свято, яке виникло в результаті зміни літочислення. Через це ми і відзначаємо Новий рік два рази - за старим і новим стилем. Так що будь-яка людина може відсвяткувати настання Нового року ще раз. Особливо це свято актуальне для віруючих людей, адже вони зможуть відзначити його від душі після закінчення Різдвяного посту.

  Цікавий факт - різниця між Юліанським та Григоріанським календарями збільшується кожне сторіччя на один день, коли число сотень у році від Різдва Христова не є кратним чотирьом. Вже 1 березня 2100 року різниця межу календарями буде 14 днів. А з 2101 року Старий Новий рік та Різдво будуть відзначатися на день пізніше. Так що наші онуки будуть відзначати ці свята 15 і 8 січня відповідно.

  Святкування Старого Нового року стає все популярнішим і популярнішим. До речі, у нас в країні воно шанується особливо. Величезна кількість людей вважають його самостійним святом, продовжуючи веселі новорічні дні. Крім того його можна назвати Новим роком "без метушні", так як воно не приносить в життя зайвої метушні. Це спокійне розмірене свято, під час якого можна продумати майбутній рік. А ще це зайвий привід повеселитися і відпочити від насущних проблем.

 Щедрик, щедрик, щедрівочка...

  Пройшов Новий рік, пройшло і Різдво Христове. І так ми звикли вже до свят, і прощатися з ними не хочемо. І не треба. У нас є ще одна можливість відвідати своїх рідних, друзів і знайомих, привітати їх доброю щедрівочкою або віршами.
  З 13 на 14 січня кожна українська родина збирається за святковим столом, на якому головною господинею, як і на Різдво, є кутя. І називається вона Щедрою, Багатою. Та й вечір цей теж Щедрий! У народі прижилися й інші назви цього свята - Свято Василя або Меланки.
  Вважається, що ця ніч чарівна. Нібито тварини розмовляють на нашій мові, по-людськи. І, якщо ви погано ставилися до своїх домашніх улюбленців, в цей день вони можуть поскаржитися Богу на вас. Навіть рослини можуть розуміти нас в цю дивовижну ніч.
  Щодо святкового меню, то воно просто розкішне. На столі багато м'ясних страв. Але родзинка цього свята не в цьому. Як ви думаєте, в чому саме? Ну, звичайно, в щедруванні. Юрби дітвори ходять від хати до хати, вітаючи господарів і розігруючи цілі вистави. Дівчата, як правило, щедрували під вікнами, а от хлопців запрошували до хати.
  До складу такої ватаги входять Меланка, Василь, дід, баба, коза, ведмідь, журавель, кіт, цигани. Всі вони яскраво одягнені й розфарбовані: хтось у старій, латаній спідниці, інший в порваній хустці, кому обличчя відбілюють крейдою або навпаки обмазують сажею, буряком або калиною.
  Кожен з учасників ватаги по-своєму особливий і цікавий. Меланка, будучи неабияк замурзаною, як правило, дуже любить цілувати всіх. За нею потрібно добре стежити, адже де вона з'являється, скрізь щось вкраде. Коза, переодягнений юнак, лякає дітей і дорослих своїми рогами, тупотить, танцює і лається. Ведмедем повинен бути сильний хлопець, журавлем - юнак на ходулях. Цигани, зайшовши в будинок, неодмінно починають співати і танцювати. Але незабаром приходять стражники і проганяють їх.
  Господарі завжди з радістю приймали щедрувальників, адже вважалося, що разом з ними в будинок приходить щастя, благодать і благополуччя.

  Якщо на Різдво в Україні колядують - ходять по домівках і співають обрядові пісні колядки, в яких розповідається про народження сина Божого, то на Старий Новий рік, в Щедрий вечір, щедрують - співають обрядові пісні щедрівки, в яких бажають господарям будинку всіляких благ і достатку в новому році.
  На наступний день, у перший день Нового року, засівають - ходять по будинках і зі спеціальними словами-вітаннями (віншуваннями) розкидають зерна пшениці або інших злаків всередині житлових будинків і господарських будівель:

  Вважається, що обряд посівання прийшов до нас  ще з дохристиянських часів, адже наші предки зустрічали Новий рік не взимку, а навесні і тому обряд посівання пов'язаний з надіями на добрий урожай.
  Найчастіше посівали діти, причому щедріше за всіх обдаровували того, хто прийшов до оселі першим. Ходили посівати і поодинці, і цілими ватагами - в такому випадку обряд посівання перетворювався на справжню виставу, де головними дійовими особами були Василь, Меланка, циган та ін.
  До речі викидати розкидане посівальниками зерно не можна - в селах, наприклад, зерна ретельно збирають, зберігають до весни і при посіві ярих змішують з іншими насінням.