Європейський університет
 
 
 

В поисках работы

 
 
 
подписка онлайн
Работа-1

Специфіка менталітетів українська студентка в Німеччині ділиться досвідом

Печать E-mail
Статьи - Обучение за рубежом

№ 03 (691) 24 - 30 січня 2011 року

 





У гуртожитку
  "Можу сказати, мені пощастило на вихованих та доброзичливих сусідів. Без перебільшення. Але все ж таки довелось відчути й специфіку національних менталітетів", - розповідає Вероніка Крамар, українська студентка в Бонні.
  "Будівля цікава. Стиль незвичний. Місце зручне - на Рейні й водночас майже в центрі. Яким буде життя у стінах цієї коричневої чотирьохповерхової будівлі?", - я одразу почала аналізувати усі переваги та недоліки, коли  вперше побачила свій гуртожиток. Це мій перший досвід проживання у такому студентському помешканні. Але до свого нового "комунального" життя, звичаїв і побуту гуртожитку я пристосувалася досить швидко.

Різні народи - різні звичаї
  Можу сказати, мені пощастило мати вихованих та доброзичливих сусідів. І це без перебільшення. Але все ж таки довелось відчути специфіку менталітетів різних національностей. Наприклад, для когось галаслива атмосфера вдома є нормою, а хтось полюбляє спокій, і гучна музика, що лунає з сусідньої кімнати у пізній час, може стати проблемою. Як це і було у моєму випадку.

Будь-ласка, не так голосно!
  Спочатку довелось спати з берушами. Згодом мої зауваження таки дійшли до сусіда. Взагалі, я зробила висновок, що спільне життя в гуртожитку навчає взаємоповаги та терпимості. Було ще кілька речей, до яких я не одразу звикла. Занадто довгим здавався мені коридор і відстань від моєї кімнати до спільної кухні. Це, до речі, саме те місце в гуртожитку, де відбувається міжнародний діалог між усіма мешканцями - студентами з різних куточків світу, яких єднає німецька освіта.

Місце зустрічі - кухня
  На кухні при зустрічі з іншими сусідами мене часто питали: "Hast du dich schon eingelebt?" Тобто, чи прижилась я. Відчуття підтримки та дружелюбність допомогли мені відчути себе в гуртожитку майже як вдома.

Для кожного виду сміття своє відро - навіть у гуртожитку
  Але повернімось до кухні. Тут потрібно пам'ятати про чергування. Головний обов'язок - за графіком викидати розсортоване сміття. В кухні мене вразив холодильник. Він нагадав мені спочатку якусь камеру схову - відкривши дверцята, я побачила багато залізних замкнених на ключ ящичків. Недаремно, коли я в'їжджала в гуртожиток, отримала цілу в'язку ключів. Усі двері, дверцята, шафи та шухляди в моєму "комунальному будинку" закриваються на ключ. Зручно чи незручно, головне - безпека і спокій за свою приватну власність.
  Ще один, можливо найголовніший фактор, що впливає на вибір житла взагалі, туалет та душ. У моєму гуртожитку ці "зручності", як і в більшості інших, розташовані не дуже зручно. Йдеться про спільний туалет і спільний душ. До речі, попри п'ять дівчачих кімнат (з одинадцяти на поверсі) черги ніколи не буває.

Німецька функціональність
  Взагалі наш гуртожиток дуже функціонально організовано. Мабуть це певне відображення німецького менталітету. В гуртожитку є всі необхідні для домашнього побуту сервіси, серед яких і пральна машина.
  Але найголовнішим куточком для студента є звичайно його кімната. Для мене це те місце, де я після бурхливого дня нарешті відпочиваю. Спочатку моя кімната здалась мені холодною, сумно дивились на мене старі коричневі меблі. Тоді я вирішила трохи зробити експеримент: речі для інтер'єру я купувала в популярному магазині IKEA, в колишніх мешканців гуртожитку, дещо знайшла на Flohmarkt (блошиний ринок), що є надзвичайно популярним серед німців. Нові та не дуже нові речі там купують за зовсім невеликі гроші.
  Отже, студентське життя в гуртожитку - це ціла школа життя. Вчишся, як жити самостійно, як жити разом, як поважати одне одного.

 У лікаря
  Спочатку мене дещо напружувало обов'язкове медичне страхування, хоча я й користуюсь спеціальним студентським тарифом. Коли мені знадобилася невідкладна допомога, тоді я й зрозуміла, що без страхування не обійтися.
  Перше запитання на прийомі в лікаря: "Де Ви застраховані? Ваша страхова картка, будь-ласка". Отже, без такої картки вас можуть навіть не прийняти. Вже згодом я зрозуміла, що це взагалі зручно: як студент платиш щомісяця 70 євро, а в обмін дістаєш кваліфіковану медичну допомогу. Витрати за більшість ліків теж покриваються за рахунок страхування. До речі, про ліки.  Сильні медикаменти, які справді допомагають, як правило, в німецьких аптеках продають виключно за рецептом. Тож, щоб отримати рецепт, потрібно знову ж таки вирушати на прийом до лікаря.

У медичній практиці
  Ділячись своїм досвідом пацієнта в Німеччині, хочу звернути увагу на кілька особливостей. Якось під час прийому лікар швидкої допомоги сказала, що я маю звернутися до іншого фахівця для подальшого обстеження. Я запитала, щоб вона мені порадила когось, на це вона здивовано зауважила, що не має права рекомендувати когось, бо це вважається певною мірою підкупом, коли лікар радить іншого конкретного лікаря. "У Бонні безліч медичних приватних практик, знайдіть когось самостійно, спробуйте через друзів".
  Коли врешті-решт я знайшла через друзів потрібного мені лікаря, на мене чекала інша несподіванка: прийти до лікаря на прийом без попереднього запису, все одно, що згаяти час. Якось я спробувала так зробити. Лікар мене кінець-кінцем прийняв, але тільки після кількагодинного чекання. Я відчувала себе предметом, на який ніхто не звертає уваги.

Швидка допомога 
  Але й коли домовляєшся заздалегідь, то теж слід набратися терпіння. Записатися до лікаря сьогодні на сьогодні - це великий виняток.  Так приймають лише терапевти. На прийом до фахівця доводиться чекати тижнями. Одного разу мене записали на прийом аж через місяць. Однак все залежить, звичайно, від ситуації. Був випадок, я подзвонила й сказала, що негайно потрібен лікар, відчуваю себе вкрай погано, і мені призначили зустріч вже через дві години.
  Ще цікава річ, що в Німеччині немає районних лікарень на кшталт таких, як в Україні. Звертатися можна до будь-якої, яка сподобається. Але все одно бажано знайти свого сімейного лікаря. До речі, додому лікаря в Німеччині викликають лише тоді, коли ти вже взагалі не рухаєшся. А так навіть з температурою 39 прямуй, будь ласка, на прийом. Але якими б добрими не були лікарі та лікарні, краще намагатися не хворіти.
   
Вероніка Крамар,
студентка третього семестру магістерської програми International Media Studies у Бонні
http://www.dw-world.de



Читать еще в:


 
Успех - 1