Європейський університет
 
 
 

В поисках работы

 
 
 
подписка онлайн
Работа-1

Фундамент майбутньої професії Перспективи і реалії професійно - технічної освіти

Печать E-mail
Статьи - Куда пойти учиться

№21 (608) 1-7 червня 2009 року

  "ПТНЗ - це якось не солідно..." - така помилкова думка давно затвердилася у свідомості молоді та й, чого гріха таїти, їхніх батьків. Але за останнє десятиліття у системі профтехосвіти відбулися важливі якісні зміни, про які ми і розповімо на прикладі Вищого професійного училища № 26 м. Києва, що є справжньою кузнею висококваліфікованих кадрів для будівельної галузі.

На крок ближче до ВНЗ
  Наприкінці 90-х років Міністерство освіти та науки України на хвилі ентузіазму, що викликав Болонський процес по всьому світу, почало значне реформування системи вітчизняної освіти. На них миттєво відреагували училища і технікуми, масово "перекваліфікувавшись" у коледжі та ліцеї. І трансформація, усупереч поширеним поглядам, була не суто формальною. Професійно - технічні заклади змушені були відкоригувати учбові програми, щоб відповідати вимогам часу і розпочати співробітництво з ВНЗ. Завдяки цьому тепер у багатьох ПТНЗ можна отримати кваліфікацію молодшого спеціаліста та після його закінчення вступати до університету чи інституту одразу на 2 - 3 курс.
  "У 2000 році наше училище отримало І рівень акредитації і статус вищого. - говорить Валентина Андріївна Булка, заступник  директора ВПУ № 26 м. Києва. - Наші випускники можуть продовжити навчання на ІІІ ступені і, провчившись 2 роки за програмою технікуму, здобути у нас кваліфікацію молодшого спеціаліста з будівництва та експлуатації будівельних споруд, що дає їм змогу поступати до профільного ВНЗ одразу на 3 курс".
  Отже, нині ПТНЗ дають змогу не тільки отримати професію за досить короткий проміжок часу (максимум 3 роки), а й дозволяють зробити перший крок на шляху до вишу. Адже при вступі до ВНЗ преференції віддають тим, хто вже має за плечима диплом і практичні навички, особливо, якщо це диплом того закладу, з яким у ВНЗ підписаний договір про співпрацю.

Працевлаштування
  Після закінчення будь-якого ВНЗ більша частина випускників стикається з проблемою працевлаштування. Все складніше знайти роботу молодим юристам, економістам, менеджерам, журналістам тощо - тим фахівцям, якими переповнений ринок праці. Але для людини з середньоспеціальною освітою таких труднощів не виникає. ПТНЗ мають багаторічні зв'язки з підприємствами, на яких учні проходять виробничу та переддипломну практику. Більшість вищих навчальних закладів не в змозі цим похизуватись. І новоспеченому магістру доводиться скрутно, особливо якщо він ще студентом не потребувався про отримання робочого досвіду.
  "80 % наших учнів знаходять собі місце роботи ще задовго до випуску, - розповідає далі Валентина Андріївна. - Ми дуже тісно співробітничаємо з "Київміськбудом", іншими серйозними організаціями. Дехто з вихованців залишається в училищі, але вже у ролі майстрів, поповнюючи викладацький склад. Навіть в кризові часи, коли багато будівельних компаній призупиняє діяльність, потреба в малярах, столярах, штукатурах та слюсарях залишається".
На будь-який смак
  ПТНЗ активно розширюють напрями підготовки, намагаючись зацікавити і залучити до своїх лав примхливих вступників.
  Так, щоб "розбавити" чоловічу компанію, у ВПУ № 26 були введені спеціальності "секретаря керівника" та "оператора комп'ютерного набору", які зазвичай обирають дівчата. Також училище відроджує шановану професію пічника. Адже модні котеджі важко уявити без каміну, в якому вогняною квіткою палає багаття.  Ще одна "екзотична" спеціальність для творчих натур - паркетник. Вигадливі візерунки під ногами нададуть будь-якому помешканню шарму і краси. Тим, хто замислюється над вибором ремесла, що буде годувати його в майбутньому, пропоную уважніше придивитись до переліку запропонованих професій:
  - електрогазозварник;
  - муляр;
  - пічник;
  - монтажник сталевих та залізобетонних конструкцій;
  - арматурник, бетоняр;
  - лицювальник-плиточник;
  - бруківник;
  - штукатур;
  - маляр;
  - столяр; верстатник деревообробних верстатів;
  - паркетник;
  - монтажник санітарно-технічних систем та устаткування;
  - оператор комп'ютерного набору
  - секретар керівника;
  - квітникар, озеленювач, овочівник.  
В ногу з часом
  Велика кількість ПТУЗ відлякує абітурієнтів зовнішнім виглядом і застарілим устаткуванням. При вигляді обшарпаних парт, тріщин на стелях та, в кращому випадку, кількох допотопних комп'ютерів у них виникає питання: як тут можна вчитись? Тому першочерговим завданням керівники училищ визначають оновлення та модернізацію матеріально-технічної бази. ВПУ № 26 м. Києва щороку ремонтує приміщення і класи силами власних вихованців, які на практичних заняттях вивчають інноваційні будівельні технології та матеріали. Будівельник, за словами Валентини Андріївни Булки, має постійно слідкувати за прогресом у галузі, опановувати новинки і творчо застосовувати їх у роботі.
  Навчальний процес побудований з урахуванням цих вимог: майстерні для кожної спеціальності оснащені найсучаснішим обладнанням. Наприклад, майбутні муляри та штукатури відтреновують навички на власному відрізку стіни, причому стіна в натуральну величину, а поряд - акуратно складена цегла, інструменти, розчин у відрі тощо.
  Матеріальна база училища дає змогу отримати найвищу кваліфікацію за обраним фахом.
Соціальні програми
  В Україні здобути освіту людям з особливими потребами дуже важко. По пальцях можна перерахувати заклади в яких працюють кваліфіковані працівники та створені необхідні умови. Тому, це велике щастя, коли кількість їх збільшується. З 1998 року 26-те професійне училище  м. Києва почало підготовку учнів з вадами слуху. Нині тут освоює будівельне ремесло 6 груп таких людей.
На міжнародному рівні
  Деякі ПТНЗ змогли вийти на міжнародний рівень та налагодити взаємини з іноземними колегами. У 1996 році ВПУ № 26 відправляли найкращих вихованців на стажування до Німеччини. Наразі - учні мають змогу відвідати Туреччину за програмою обміну. Тиждень у сонячній країні, що поєднала європейський стиль життя і східний колорит - сильний стимул для учнів, погодьтесь.
Додаткові бонуси
  Кожне ПТНЗ піклується про своїх вихованців: безкоштовно забезпечує їх харчуванням, інструментом і спецодягом, регулярно виплачується стипендія. Окремим категоріям учнів з числа іногородніх надається гуртожиток.
  Не забувають і про відпочинок для душі і тіла. В училищах є гуртки художньої самодіяльності, декоративно-прикладного мистецтва, спортивні секції. В цьому році, наприклад,  хор ВПУ № 26 м. Києва виборов перше місце серед інших колективів професійно-технічних навчальних закладів. Життя у цих стінах вирує.
Проблемні питання та перспективи
  Незважаючи на те, що картина вимальовується досить райдужна, проблеми в системі профтехосвіти існують. Це і недофінансування, і нестача викладачів, і застарілі бібліотечні фонди тощо. Тому училища змушені боротися за виживання як тільки можуть. І, як бачимо, іноді досить успішно.
  У вересні 2000 року Міністерством освіти і науки спільно з Європейським фондом освіти за участі країн ЄС був розроблений міжнародний проект "Реформування професійно-технічної освіти України", який втілюється у трьох напрямках: міжнародних автомобільних перевезеннях (партнер ФРН), туризмі (партнер Австрія) та у сільському господарстві (партнери Італія та Франція). А з 2001 року виконується міжнародний проект "Підприємництво в професійній освіті та навчанні", головна мета якого - впровадження ідей підприємницького підходу в навчальний процес, що є вкрай потрібним у ринкових      умовах. Ці проекти допомагають забезпечити поступовий перехід всієї професійно-технічної освіти на якісно новий рівень.
Забутий престиж
  Мій дідусь пропрацював будівельником близько 30 років, я пам'ятаю, як він пишався своєю працею і як шанобливо ставилися до нього оточуючі. Зараз модно бути PR-консультантом, дизайнером чи банкіром, а робітничі спеціальності знецінились, до них ставляться зневажливо, мовляв, в училище йдуть тільки невдахи-трієчники, бо для навчання там багато розуму не треба. Якраз навпаки - потрібен не тільки розум, але й вправність рук, метке око і креативне мислення.
  Є такі професії, які існуватимуть допоки не зникне життя на землі. Будівельник - одна з них, адже потреба людини творити дана їй від Бога.  
Що треба для вступу?
  Тільки бажання. Ні тобі іспитів, ні плати за навчання. Лише стандартний набір документів.
  Абітурієнти, що прийшли після 9 класу, навчаються 3 роки, а ті, що після 11 класів - 10 місяців.
  Адреса: метро Дружби народів, вул. Бастіонна, 9, тел. 285-34-33, 285-47-41. 
 
Підготувала Надія Бучнєва



Читать еще в:


 
Успех - 1